Черемха

Великий листопадний чагарник або дерево сімейства розоцвітих (Rosaceae), до 10 м висоти, з густою подовженою кроною, з матовою темно-сірою корою, що розтріскується, на якій чітко виділяються великі іржаво-бурі або білі сочевички. Внутрішній шар кори жовтий з характерним мигдальним запахом. Молоді гілки світло-оливкові, короткоопушені, пізніше вишнево-червоні, голі; кора зсередини жовта, з характерним різким запахом. Листя чергове, короткочерешкове, довгасто-еліптичне, до обох кінців звужене, по краю пильчато-зубчасте. Білі, з сильним запахом квітки зібрані в багатоквіткові пензлі. Плід – чорна, лискуча, куляста, на смак терпка, сильно в’яжуча кістянка з однією кісточкою. Кісточка округло-яйцевидна, звивисто-виїмчаста. Цвіте у травні, плоди дозрівають у липні – серпні. Розмножується вегетативно (кореневою порослю, живцями), рідше насінням (кістками). Рясно цвіте щороку, проте плодоносить не щороку, оскільки її квітки пошкоджуються пізньовесняними заморозками, а самі дерева зазнають нападу численних шкідників, особливо поблизу міст та великих селищ. Поширена у європейській частині СНД, Західного Сибіру та Середньої Азії. Росте на вологих і сирих ґрунтах у чорновільхових та широколистяних лісах, а також на мулуватих ґрунтах уздовж струмків та річок, часто у заплавах річок. Віддає перевагу вологі, родючі ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод. Найбільш щільні популяції черемхи звичайної зустрічаються в змішаних чагарниках.

Плоди черемхи мають виражені в’яжучі властивості і застосовуються в медицині як закріплюючий засіб при розладі шлунково-кишкового тракту. Плоди і висушена кора, знята навесні з молодих гілок, використовується у вигляді настою або відвару як потогінний і сечогінний засіб, Кора в минулому застосовувалася для лікування венеричних хвороб, лихоманки, ревматизму і спазмів шлунка. Листя іноді використовують внутрішньо у вигляді чаю або настою при хворобах легень, бронхітах, розладі шлунково-кишкового тракту, а зовнішньо – для полоскань ротової порожнини при різних захворюваннях слизової оболонки. Завдяки наявності фітонцидів, сік із плодів черемхи та листя в період Великої Вітчизняної війни широко застосовувалися багатьма лікарями для лікування інфікованих ран.