Кора крушини

Крушина – відома під назвами крушина ламка, крушинник, сорочі ягоди, вовчі ягоди, черемха.

Крушина – гіллястий чагарник чи невелике дерево заввишки до 7 м. Цвіте у травні – червні, плоди дозрівають у липні – вересні. Розмножується насінням та порослю.

Поширено в європейській частині колишнього. СРСР, на Кавказі, в Казахстані та Сибіру (до Єнісея). Росте у підлісках ялиново-березових та змішаних лісах, по берегах річок, озер, біля водойм, по околицях боліт та заливних лук, піднімається в горах до висоти 2000 м над рівнем моря.

Використовують кору, що містить анграглікозиди (антранол-глюкофрангулін, дигідродіантранол-глюкофрангулін, франгулоемодін), алкалоїди (0,15%), дубильні речовини (10,4%), сапоніни, похідні метилоксиантрахінонов (до 8%), ), хризафанову кислоту.

Крушину застосовують як м’яко діюче проносне. При тривалому застосуванні розвивається звикання, внаслідок чого слід збільшувати дозу препарату. Побічних явищ при застосуванні препаратів жостеру в терапевтичних дозах не спостерігається.

Проносний ефект розвивається через 10-12 годин після прийому. Це пов’язано з тим, що антраглікозиди на початку прийому неактивні і тільки в товстому кишечнику розпадаються на емодин і хризофанову кислоту, які підвищують тонус і перистальтику товстої кишки та сприяють швидшому просуванню калових мас.

Препарати крушини застосовують при атонії кишечника, звичних хронічних запорах.

При передозуванні можливі колікоподібні біль у животі, відчуття дискомфорту, хибні позиви на стілець тощо.