Піжма

Пижма звичайна (дика горобина) – багаторічна трав’яниста рослина із сімейства складноцвітих, висотою 80-120 см. Використовуються квіткові кошики, зібрані на початку цвітіння без квітконіжок.

Квіткові кошики містять гірку речовину танацетин, ефірну олію (до 0,3%) з наявністю лівообертаючої камфори, борнеолу та кетон-туйону, органічні кислоти, флавоноїди, аскорбінову кислоту (до 8 мг%), дубильні речовини, сліди алкалоїдів, терпені. У листі аскорбінової кислоти до 12 мг%.

При експериментальному гепатиті пижма посилює секрецію та знижує вміст слизу у жовчі. Поряд з цим тонізує мускулатуру шлунково-кишкового тракту та посилює його секрецію. Судячи з експериментів на тваринах, настій із суцвіть пижми збільшує амплітуду серцевих скорочень, уповільнює ритм серця, підвищує артеріальний тиск, збільшує жовчовиділення. Ефірна олія має виражену протиглистову та антимікробну дію, але дуже токсична.

За даними деяких авторів, 5% настій кошиків пижми (по 70-100 мл 2-3 рази на день) сприяє рубцюванню виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.

Великий вміст у траві та квітках пижми дубильних речовин повідомляє її препаратів цінний в’яжучий протизапальний характер дії на шкіру та слизові оболонки, за спостереженнями проф. Д. Д. Яблукова (1948).

Суцвіття у вигляді порошків або водних настоїв застосовуються при аскаридозі та гострицях, захворюваннях печінки (гепатитах та ангіохолітах), ентероколітах, гастритах зі зниженою секрецією шлункового соку та уповільненою евакуацією. Препарати пижми не рекомендується приймати під час вагітності.