Хвощ

Багаторічна трав’яниста спорова рослина, яка рано навесні утворює світло-бурі стебла з колосками спор на верхівках, а потім – безплідні стебла, схожі на ялинки заввишки 10-50 см. Вологолюбно і росте на добре зволожених полях, луках по ярах і іноді в розріджених лісах, на берегах і урвищах річок, зустрічається повсюдно.

Трава хвоща рекомендується в медицині головним чином як сечогінний, кровоспинний та гіпотензивний засіб при серцевих та інших захворюваннях, найчастіше для зменшення застійних явищ.

Ефективний хвощ як кровоспинний засіб при легеневих, маткових, ниркових, гемороїдальних та носових кровотечах, запаленні сечового міхура.

Така багатостороння дія рослини, мабуть, обумовлена ​​його багатим хімічним складом. У ньому знайдено сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини, багато кремнекислоти, смоли, гіркоти, яблучна, аконітова, крем’яна та щавлева кислоти, вітаміни С, В, каротин. Виявлено цілий комплекс фенольних сполук: флавоноїди, представлені глікозидами кверцетину, кемпферолу та лютеоліну, а також новою речовиною – хлорпохідною апігеніну.

У народній медицині трава хвоща відома при лікуванні ревматизму, подагри, водянки, хвороб печінки та сечового міхура, сечокам’яної хвороби, проносу, туберкульозу легень, остеохондрозу та як кровоспинне. Зовнішньо вживають пастою хвоща у вигляді примочок на рани, чир’ї, лишаї, екземи та інших хвороб шкіри, полощуть рота при захворюванні слизової оболонки. При нічному нетриманні сечі у дітей іноді використовують настій трави хвоща та звіробою у суміші. Рослина входить до складу косметичних кремів, яке відвар застосовують у вигляді полоскань і компресів при себореї, ранах, фурункулах, прищах.